В. Кияниця, UR5RU
Їх початки йдуть від середини 80-х минулого століття. Ідею заснування регулярного круглого столу радіоаматорів Чернігівщини я став втілювати з посади голови обласної федерації радіоспорту. Начебто й однодумці були. Проте… Це сьогодні суботній ранок очікується десятками шановних земляків-аматорів, які знають, що рівно о восьмій за київським часом на частоті 3,610 розпочнеться черговий круглий стіл. А тоді, у вісімдесяті, ці столи ніхто не очікував, обумовленої частоти не було, тож і не підходив ніхто й нікуди. Хоч спроби обласної колективки іноді були. Були спроби М. Маляренка, А. Даниленка, інших аматорів. Та не так то все просто, якщо вперше. Разово зібрати в етері аудиторію не просто, а регулярно, то й поготів. Адже, крім аматорства, є ще й реальне життя. На вихідні дні всі мають свої плани. І викреслювати суботній ранок, забирати його у сім’ї, будуть, хіба що тоді, коли буде впевненість, що так званий ведучий, чи його помічники, повідають про щось корисне, цікаве й потрібне. Щоб ті, хто відірвались від запланованих суботніх справ, не жалкували, що так зробили.
За взірець ведення столів я визначив спосіб Дмитра Лукича Троїцького (UB5NM, пізніше – U5NM), який був ведучим найпопулярнішого на той час круглого столу вінницьких радіоаматорів. До його столів незмінно записувались десятки радіоаматорів вінничини і прилеглих областей, а слухали їх – чи не вся Україна. Грамотність, ерудованість і незмінна інтелігентність «Лукича», врешті високий тембр його голосу, що виділявся на фоні завад, хороша дикція тримали біля приймачів щонедільних ранків сотні радіоаматорів. Стабільність його появи в етері була надійніша за число πi . Чим не взірець?
Але ж конкурувати з Лукичем було марною справою. То неділя відпала відразу. Залишилась субота. Звичайно ж, ранок. І так щоб і не рано, і не пізно – бо, або будуть заважати далекі станції, або ж і свої не чутимуть. Отже, як і зараз, восьма ранку, правда тодішнього, московського часу. Частота була обрана в жарт – 3,62. Саме така ціна була на відомий у народі напій, по 0,5 «мікрофаради», який іноді брали в аматорські відрядження. Та й тепер беруть певне, вже й не приховуючи в етері ємність за «мікрофарадами». Часи міняються.
На перший стіл радіоаматорів Чернігівщини, який я зібрав у суботу 21 грудня 1985 року, підійшли UB5RDZ, UB5REG, UB5RBS, UB4RWA та RB5RA, за попередньою домовленістю по телефону (не мобільному, звичайно). Наступної суботи, 28 грудня, було вже 12 станцій. І так було декілька місяців. Кількість учасників зростала повільно. Хоч до кінця весни 1986 року в списку бувало по 3-4 десятки. Могли записуватися і більше. Але, «копіюючи» Лукича, я після проведення столу, робив перекличку, надаючи слово почергово усім, хто записався. Відтак ті, хто відчували, що будуть змушені у ході проведення столу відлучатися – не записувалися. Мені про це повідомляли багато разів, але я так і не вибрав час, щоб відмовитися від переклички. Бо, здавалося, що я буду тоді говорити в пустий етер.
Як мені тепер видається, столи які я проводив, були змістовні і цікаві. Цьому допомагала та обставина, що я часто бував у Києві на засіданнях бюро республіканської федерації радіоспорту, до якої згодом був обраний відповідальним секретарем. Тому практично вся інформація про результати змагань, присвоєння розрядів і звань, категорій, спеціальних кличних знаків йшла через мене. Зважаючи, що ще не було Інтернету, мобільного зв’язку, мої повідомлення часто були ексклюзивними, говорячи сучасною мовою. Тож і столи очікувалися аматорами багатьох областей, щоб почути з вуст, як кажуть, відповідальної особи, давно очікувану інформацію. У підборі інформації мені активно допомагали інші аматори, зокрема UB5RBB (Євген Явон, конструювання) та UB5RAE (Анатолій Герасименко, антени, узгоджуючі пристрої). Практично щоразу з обласними новинами «підключалась» колективка обласної РТШ UВ4RWA, начальником якої тоді був Володимир Авенірович Лебедєв.
Загалом же мороки з веденням столів було багато. І тому я, як певне ніхто, співчуваю тим, хто наразі займається цією справою. Приміром, надійшли до Києва з Донецька підсумки чергового заочного чемпіонату України з радіозв’язку на КХ. У списку понад 500 кличних знаків. Протокол в одному машинописному примірнику. Доступних ксероксів ще не було. То ж брав звичайний зошит і… вперед з авторучкою. Щоб коли в етері зачитаю підсумки по призерам, то міг повідомити результат участі кожної станції, яка може підійти на частоту і запитати. Не знаючи наперед хто підійде, змушений був переписувати усіх. А змагань же було не мало. Відтак і зошитів списано не один десяток. А все це – час відірваний від роботи, сім’ї, якогось відпочинку. Але, як кажуть, взявся за гуж, не говори, що не дуж. Та що розповідати. З приводу першої річниці круглих столів радіоаматорів чернігівщини, я звітував в етері 20 грудня 1986 року. Столи вів російською – так тоді прийнято було, на жаль. Ось фрагмент того звіту:
«За истекший год мы подготовили и провели 43 круглых стола. Для радиолюбителей области было в общей сложности передано около 50 часов различной радиолюбительской и радиоспортивной информации. Кроме этого, мы все приняли активное участие в обсуждении положения о первых областных соревнованиях по радиосвязи на КВ, положения о школьных соревнованиях по радиосвязи на УКВ (много лет такие проводились – авт.). Происходил регулярный всеобуч по техническим вопросам конструирования радиоаппаратуры и антенн, обзор журналов. Часть информации выходила за рамки нашей области и представляла интерес для радиолюбителей других областей Украины, Белоруссии и РСФСР о чем свидетельствуют многочисленные обращения к нам непосредственно здесь в эфире и по почте. Особенно «доставали» наблюдатели, но это радует – наша смена. Интересуются, значит будут коротковолновиками.
Приближается очередной отчетно-выборный пленум нашей областной федерации. В связи с этим президиумом ФРС совместно с областным КВ-УКВ комитетом разработана анкета для всех радиолюбителей области, занимающихся коротковолновым спортом. Она уже размножена и в ближайшее время будет разослана на места. Прошу всех вас принять самое активное участие в анкетировании. Предлагайте свои услуги. При критике недостатков, обязательно указывайте конкретные пути их преодоления. Вносите фамилии конкретных людей, способных эти недостатки устранить. И обязательно прошу изложить ваше мнение о проводимых мной круглых столах. О тематике выносимых и обсуждаемых на них вопросов, днях, времени.
При оценке работы президиума областной ФРС (я тогда был ее председателем), прошу обратить внимание, что мы курируем семь видов радиоспорта, культивирующихся в нашей области, и каждый член бюро президиума несет ответственность за один из этих видов. Нашими коротковолновыми и УКВ проблемами занимается КВ-УКВ комитет, который будет весьма благодарен за ваши мнения и предложения, высказанные в его адрес».
Ось такий фрагмент з історії круглих столів радіоаматорів Чернігівщини, які я мав честь створити і зробити регулярними. Які мали популярність і привертали увагу до нашої області аматорів з інших областей. Мені нерідко повідомляли, що чернігівські столи прослуховували в інших областях цілими аудиторіями, писали на магнітофони. Особливо, коли надавались технічні консультації, або протоколи змагань. Що сказати, приємні спогади. Певне столи були варті того.
За роки надбав як прихильників, так і невдоволених. Останніх було мало, майже не було. Але одному чернігівцю, як на мене, то просто спалося погано, що столи ведуться не з обласного центру, а з «якоїсь» Носівки. Листи на мене писав у різні інстанції. І що цікаво, коли столів не було, їх ніхто й не організовував. І Чернігів мовчав. Варто ж було визначити час, набрати аудиторію і зробити зустрічі аматорів регулярними й популярними – з’явились «доброзичливці» з претензіями. Цікаво, що самі не здатні (чи то харизми не мають, чи характеру, чи внутрішньої дисципліни). Проте, коли хтось щось створить – і ми тут. І от навіть через десятки років, так нічого кращого й не створивши, пхаються на наші, ще за колишніх часів створені столи, щоб щось повідомити, а частіш, жбурнути всім пригоршню невдоволення. Створіть своє, назбирайте прихильників та там і жбурляйте. Хоч цілодобово. Але це так, навіяне недавніми подіями.
Зазначу лиш, що вести круглі столи, це не тільки марудна праця по підбору і підготовці матеріалів для оприлюднення, а й вміння бути толерантним у спілкуванні, вміння не породжувати підозрілості, запопадливості, компанійщини. Це, якщо хочете, маленьке таке мистецтво.
Регулярне ведення столів проводилось мною десь до 1993-1994 років (ще не розібрав завали документів за ті роки – бо маю їх понад 10 кілограмів). В основному вів їх під кличним знаком UB5RU з приміщення колективки UB4RWW. Бо працюючи з дому (багатоквартирний) не міг уникнути від створення завад для телеглядачів. При потужності до 50 Вт мене не всі добре чули, «сідали» зверху, а коли вмикав 3хГИ-7Б, то починали чути й «бачити» ті, хто не мав би. На колективці ж стояла в лінійному режимі ГУ-81М – вистачало для всієї України, якщо по будням. Я й сьогодні вважаю, що у ведучого столу і в тих, хто підходять з додатковою інформацією, потужність передавача має бути не меншою за 200 Вт. Тоді ніхто нічого не перепитуватиме, а записи на магнітофони (для історії, чи пізнішого використання) відбудуться більш якісними. Дрібниця, але не зайва. Краще чують – більше слухають і більше підходять. Перевірено.
Причиною припинення «моїх» столів стала природна втома, а також нова зайнятість над створеною мною РИКС «Контакт», співробітництвом з редакцією всеукраїнського журналу «РадіоАматор», членом редколегії якого я був від його створення в 1993 році до 2000 року. А ще, я нелегко пережив розпад ФРС України, противником чого я був. Природно, що я не мав бажання вступати до новоствореної ЛРУ, яка задумувалась і ініціювалась у надрах ФРС, а потім «відірвалась» у самостійну структуру. Були і інші причини особистого характеру.
Проте мені дуже приємно, що започатковану мною справу гідно продовжив UR8RF. Я з великою насолодою і задоволенням слухав його круглі столи. Часом мені здавалось, що у наших з ним характерах, певне є щось спільне – служити аматорству і людям, які ним займаються. А ще – загострене відчуття справедливості і непримиренність до радіоаматорського авантюризму. Я це відчував і відчуваю всі роки, знаючи Сашу, школярем, спортсменом, тренером і зрілим керівником обласного аматорства. Чого варте його дбайливе, багаторічне і безкорисливе ведення QSL-бюро… Чіткість, доброзичливість. Як кажуть, на таких світ тримається. У нашому випадку – наш світ, радіоаматорський. Мені було надто приємно зустріти Георгійовича (бо вже в роках, з сивиною) в Соколиному Хуторі. І я просив його продовжити ведення наших столів. Але, водночас, хто ж як не я міг зрозуміти його втому, про яку він мені там сказав, про роками вкрадений у сім’ї ранок суботи.
Але ж, як приємно, що естафету від UR8RF підхопив Анатолій (UX1RX). Добра справа продовжена. Щосуботи його голос збирає всіх до купи. І активність не зменшилась. Проте ведучому і його помічникам завжди треба пам’ятати, що підтриманню високої явки і активної участі дуже сприяє «озброєність» цікавою інформацією. Це святе. Бо якщо буде недостатньо цікавої для загалу інформації, певний час люди, звичайно, будуть підходити за інерцією, за роками виробленою звичкою. А потім все частіше кожний буде перед дилемою: «підходити» до столу, чи зайнятись чимось іншим? Мовляв, все рівно, як завжди, зібрались – розійшлись, тільки час потрачено.
Резерви є. Я би радив шляхом опитування з’ясувати чисельність тих, хто мають доступ до Інтернету і користуються ним, хто регулярно відвідують наш обласний, прилуцький і носівський сайти, інші радіоаматорські ресурси. У мене таке відчуття, що далеко не всі цю можливість мають. Принаймні, я знаю як погано працює мережа у селах – хіба що E-mail подивитись. Тому було би доцільно, перед завершенням чергової суботньої зустрічі (щоб кому не цікаво – бо вже бачили, читали й знають – могли відійти) «тупо» перечитати новини з наших і інших сайтів, цікаві матеріали, статті. А щось, можливо, й обговорити. А то, часом, виглядає так, що сайт ОО ЛРУ і круглий стіл ОО живуть окремо.
Щоб не бути голослівним, один лиш приклад. Скажу відверто, я думав писати про це, чи змовчати. Бо за ведення столів, за цю, повторюсь, невдячну справу, прийнято тільки дякувати. А потім подумав – аби сам не вів, не стояв у їх витоків, їх появи і формування – може й промовчав би. А так – маю право!
Отже, круглий стіл 21 березня 2015 року. Суботнім ранком знехтували 34 аматори і плюс я, 35-й, як мінімум. Збиралися 10 хвилин. А стіл тривав 11 хвилин і 32 секунди. Про зміст мовчу, можна прослухати запис. Як сказав ведучий у кінці, після декількох звернень до «публіки», – «інформації не є». Чи ж не було її насправді? Не тієї, загальної, яку можна добу читати з монітора, а нашої, аматорів чернігівщини? Була. І хай можливо не надто етично говорити про себе, але ніхто ж не сказав… За дві доби до цього круглого столу на сайті ОВ ЛРУ, сайті «Носівська СЮТ», сайті «Радон» була опублікована моя стаття «А ще на Чернігівщині була школа короткохвильовиків». Пишучи цю статтю, я намагався максимально відтворити події радіоаматорської юності майже усіх нас. Сподівався отримати ваші доповнення, ілюстративний матеріал для майбутньої нашої книги-літопису про аматорську Чернігівщину. Пишучи цю статтю, я сподівався, що її зміст відновить у пам’яті ту дружбу, яка панувала між аматорами області у ті роки, що спонукає всіх нас, сьогоднішніх, зробити висновки про те, що нам нема чого ділити, бо майже всі, хто сьогодні «на слуху» з одного радіоаматорського інкубатора…
Звичайно, я очікував, що на круглому столі ведучим, чи кимсь іншим, буде звернуто увагу присутніх на цей матеріал, буде створена інтрига до його прочитання – я ж його писав для усіх нас. Навіть не згадали. Натомість було жваво обговорено всього лиш ідею (з того ж таки сайту ОВ ЛРУ- значить були на сайті!) про проведення змагання з «полювання на «лисиць», висловлену дуже щирим чоловіком, проте не фахівцем.
Радив би регулярно робити коротенький огляд журналів – дорогі ж бо, ніхто не передплачує. А так, хоч знатимуть, що де опубліковано. Не слід цим нехтувати.
Якщо подавати результати змагань і участі в них радіостанцій нашої області, то треба більш планово. А то, при епізодичності, виходить так, що приміром повідомили, що в IARU HF 2014 радіостанція UR4RWW зайняла шосте місце в Україні, а про те що перед цим, ця ж радіостанція, в YO Contest стала другою в світі, в HELVETIA стала першою в світі – не було повідомлено. Це ж успіхи, про які має знати область? І коли б перед підготовкою столу, було проглянуто всього на всього внутрішньо-обласні аматорські ресурси, зокрема згадувані вище сайти, на яких все це регулярно повідомляється, то інформаційне наповнення столів тільки виграло б.
Хлопці-ведучі – і нинішні, і майбутні! Не прийміть це як повчання, чи, навіть, як зауваження. Це – побажання. Ми всі хочемо, щоб було якнайкраще, як найкорисніше, як найточніше. І не вважайте, що все має готувати ведучий. По великому рахунку, він – модератор столу. Але коли, як іноді, трапляється, інформації для круглого столу не буде, то хтось візьме та й прочитає цю статтю в етер – 12 хвилин зайнято! А потім ще хтось іншу… Всі потроху мають готувати столи, а не вважати щось на кшталт: «Хай скажуть спасибі, що я підхожу». Це споживацька позиція.
Відтак, у грудні 2015 року нашим столам виповниться 30 років. А що? Мо-лод-ці! Як доживемо, то й келиха піднімемо! 73!
Джерело тут
