CR HAM RADIO

В. Кияница, UR5RU

В конце 70-х черниговщина предложила стране новые, в последствии оказавшимися весьма популярными, соревнованиями по радиосвязи. Ежегодно в мае школьная молодежь – воспитанники радиокружков, секций, операторы коллективок – с радиостанциями Р-108 (Р-108м) собирались в лесу на Черниговской Подусовке, или в Носовском «Подгайном», чтоб помериться мастерством в проведении радиосвязей. Инициатором и разработчиком этих соревнований был я. В основе – предельная простота: проведение QSO между «подобными себе» на одинаковых радиостанциях, с одинаковыми мощностями и антеннами и в одинаковых условиях.

Я вынашивал идею этих соревнований где-то с середины 70-х. Сдерживало недостаточное количество однотипных радиостанций. И тут, вдруг, ДОСААФ начал продавать новенькие Р-108м. Мне, как подающему надежды тренеру областной молодежной сборной, при поддержке Черниговской облСЮТ, удалось тогда убедить областной отдел образования в необходимости приобретения этих станций в районы области. Они годились для «Охоты на «лис», как в качестве «передатчиков-лис», так и в качестве служебной связи, где черниговщина тогда успешно собирала «баранки» на республиканских соревнованиях школьников, что было неприятно областному начальству. Это был «козырь». А в душе я уже чувствовал, что для задуманных соревнований по радиосвязи эти радиостанции подойдут на все сто. Сработало! Средства были выделены и «стовосьмерки» купили почти все районы, где были радиокружки, секции «Охоты на «лис» и коллективные радиостанции.

Подробнее: А еще на черниговщине была школа коротковолновиков…

В. Кияниця, UR5RU

     Історія радіоаматорства на Чернігівщині не була би повною без цієї розповіді про подію майже 40-річної давнини. Це було яскравим свідченням добре поставленої роботи, коли цю роботу підтримувала держава. Коли напутні слова команді, яка відряджалася на змагання, говорила нам в Києві особисто заступник міністра освіти України Ірина Хоменко. А команда дійсно не мала ніяких матеріально-технічних проблем щодо підготовки, екіпіровки, харчування, проїзних документів. Ніяких турбот, крім щоденних тренувань. Отже, історія за текстом статті в газеті:

       Як повідомлялося уже в «Прапорі комунізму», вихованці Носівської станції юних техніків були включені до складу збірної команди України для участі у Всесоюзних змаганнях з радіоспорту серед школярів.

      Сьогодні редакція надає слово старшому тренерові збірної команди України, директору Носівської станції юних техніків Василю Васильовичу КИЯНИЦІ, який за добру підготовку команди нагороджений за підсумками змагань почесною Грамотою Центрального радіоклубу СРСР імені Е. Т. Кренкеля.

    Остаточний склад збірної команди республіки був названий по закінченню тренувальних зборів у м. Тернополі. Захищати честь українського радіоспорту було довірено двом школярам із м. Дебальцевого Донецької області, по одному — з Житомирщини та Києва, а також вихованцям Носівської СЮТ Володимиру Зеленяку та Лідії Осадчій, учням Носівської восьмирічної школи №4.

Подробнее: ТАК КУВАЛАСЯ ПЕРЕМОГА

В. Кияниця, UR5RU

З обкладинки журналу «Радио» №11/1988, через роки, дивиться на щойно подоланий фінішний коридор щасливий вусань, якого цілує ніде невідлучна татова доця. За всі роки існування цього тоді найсвятішого у радіоаматорів видання не багато наших земляків можуть похвалитися своїм фото на обкладинці. Бо «та» країна була велика. І чернігівщина тоді для журналу-мільйонника, була приблизно як ото піщинка. Щоб потрапити до «Радио» потрібно було точно стати не менш ніж чемпіоном СРСР, та й то не завжди можуть надрукувати. Не балувало це видання нас навіть тоді, коли його головним редактором був наш земляк із Щорса Ф.С. Вишневецький. Проте, це інша історія. Хоч теж дає привід для ще одної розповіді у майбутньому.

До згаданого вище фото зі щасливим «вусанем» був підпис: «Молодец папочка! – пятилетняя Маринка поздравляет своего папу Александра Назаренко со званием абсолютного чемпиона СССР». А ще у цьому ж числі журналу була опублікована така інформація:

Подробнее: Чернігівець Олександр Назаренко – Чемпіон СРСР!

В. Кияница, UR5RU

ПЕРЕМОГЛИ НОСІВЦІ

   Спортивна радіопеленгація досить відомий вид спорту. Проте в області він приживається повільно, особливо серед школярів. Одна з причин – відсутність необхідної матеріальної бази, досвідчених тренерів. Отже появу перших обласних змагань серед школярів зі спортивної радіопеленгації слід гаряче вітати.  Велику роботу по підготовці до цих змагань провели Чернігівська обласна та Прилуцька міська станції юних техніків. Вдало обрано місце – гай Горова Білещина, поблизу Прилук. З усіх сторін він оточений чіткими орієнтирами, що зводило до мінімуму можливості втратити юними радіоспортсменами місця знаходження. На старт вийшли 20 чоловік. Двома командами були представлені Прилучани і по одній – Ніжин та Носівка. Кожні п’ять хвилин стартував спортсмен з приймачем-пеленгатором, компасом та картою. У лісі були замасковані чотири радіопередавачі-«лисиці», які за особливим графіком короткими сеансами виходили в ефір. Спортсмену необхідно було за максимально короткий час запеленгувати і відшукати «лисиць». Після цього – фініш.

Подробнее: «Охота на «лис» на черниговщине